Занятия бодибилдингом при простатите

  Товари хлібопечення 2014   13  

  Раздел: Пилинг    

 
     
 

     Анастас Іванович Мікоян був одним з найуспішніших і ефективних політиків і менеджерів XX ст. Професіоналізм і незамінність – ось головні якості Анастаса Мікояна. Причина одна – якщо він розпочинав будь-яку справу, він виконував її з максимальним професіоналізмом.
     Анастас Мікоян не тільки впроваджував нові для СРСР технології, але й активно просував нові продукти. Він – один з засновників радянської реклами, вважаючи її сенс не стільки у конкурентній боротьбі, скільки у культурному просвітництві й ознайомленні народу з новинками продукції.
     Шедевром просування стала кулінарна біблія Радянського Союзу – «Книга про смачну і здорову їжу», створена за безпосередньої участі Анастаса Мікояна, з його передмовами до розділів.
     Частково завдяки своїй високій професійній компетенції, частково завдяки політичній прозорливості Мікоян був практично незамінним, він був надефективним. Йому вдалося пройти через репресії незачепленим, заслуживши місце у першому ряду «достатньо компетентних кадрів адміністраторів, здатних працювати під загрозою ліквідації».
     Сталін умів цінувати професіоналів. Вождь був суворим, часто – нещадним, але не дурним. Він цінував Мікояна за те, що той не цікавився політикою, а робив свою справу, причому з максимальною результативністю.
     Тому у 1934 р. Мікоян був призначений наркомом харчової промисловості: створювати те, чого у сучасному сенсі тоді у Росії й у Радянському Союзі не було.        А у 1936 році Мікоян здійснив тривалу поїздку до США для знайомства з різними видами і технологією харчової промисловості, вивчаючи досвід, купуючи повністю заводи, переймаючи все те, що можна було застосувати в СРСР.
     У Росії у врожайні роки не було нестачі натуральних продовольчих товарів, але харчова промисловість була дуже слабкою. Майже не існувало й системи суспільного харчування. Ініціативі та вмілому керівництву Мікояна держава зобов’язана порівняно швидким розвитком багатьох галузей харчової промисловості (консерви, виробництво цукру, цукерок, шоколаду, печива, ковбас і сосисок, тютюну, жирів, хлібопечення та ін.).
      Саме Мікоян допоміг швидкому розвитку виробництва штучного холоду та різних видів морозива в СРСР з 1937 р., якість якого жорстко контролювалася, й утримував справжню американську якість морозива, доки сам зберігав вплив на політичному Олімпі.
       Він відвідав майонезний завод у Чикаго й уклав згоду на виробництво майонезу «Провансаль» за американською технологією у СРСР.
      У Москві й Ленінграді були повністю відновлені продовольчі магазини колишньої фірми Єлисеєва та заново організовані спеціальні дієтичні магазини. Усі вони були технічно обладнані на рівні найкращих зарубіжних, у тому числі й американських магазинів. Їм присвоїли назву "Гастроном", яка збереглася до нашого часу.
     У підпорядкуванні Мікояна опинилася й уся лікеро-горілочна промисловість держави. Він привіз з Франції досвід виробництва шампанських вин, почав випускати «Радянське шампанське» з 1937 р., яке стало дійсно «народним» напоєм.
     У вересні 1936 року у Чикаго Мікоян ознайомився з промисловим виробництвом хліба і закупив обладнання для хлібозаводів. Так було привезено з Америки механізований спосіб виготовлення булочок, які до цього виготовлялися вручну і називалися «французькими». Новий тип булок було названо «міськими».
Повернувшись з США, у розмові зі Сталіним Мікоян поставив питання про те, щоб розпочати масове виробництво домашніх холодильників, причому організувати його на найбільших машинобудівних заводах (що згодом і було зроблено). Перші зразки радянських побутових холодильників, що виготовлялися за образом і подобою американських, виникли у 1939 році, але справді масовий їх випуск розпочався більш ніж через десять років.
     Прогулюючись улітку 1936 року вулицями Нью-Йорка, Мікоян звернув увагу на масове машинне виробництво стандартних котлет, які в гарячому вигляді продавалися разом з булочкою – так звані «гамбургери» – прямо на вулиці в спеціальних кіосках… Мікоян, з притаманним йому розмахом, одразу замовив у Штатах 25 машин з виробництва котлет, які могли виготовляти два мільйони «радянських гамбургерів» на день. А потім купив зразки жаровень для розігріву цих виробів і завод з виробництва булочок.
      Великий інтерес викликало й виробництво американських безалкогольних напоїв. В Америці стандартна якість забезпечувалася самою організацією виробництва, а саме – виробництвом на спеціалізованих заводах потрібних екстрактів (наприклад, «Кока- Кола»). Ці екстракти потім розвозяться по країні. Склад їх однаковий і, як правило, дуже високої якості.
     Випуск гамбургерів у СРСР розпочався у 1937 році, а ось на «Кока-Колу» грошей не вистачило – американці не хотіли продавати рецепт, пропонували тільки поставки концентрату. А Мікоян у 1936 році мріяв про те, як наші громадяни будуть запивати гамбургери «Кока-колою»…
     До 1937 року було побудовано багато харчових заводів-гігантів. Щедрий стіл став символом тріумфу влади: державу, нарешті, нагодували.
     Ще перед війною, коли під контролем Мікояна знаходились торгівля, постачання, виробництво товарів легкої та харчової індустрії, він заявляв: «Ми можемо сказати, що коли Червоній Армії під час війни будуть потрібні продукти харчування, вона одержить вдосталь згущеного молока, кави й какао, м’ясних та курячих консервів, цукерок, варення та багато іншого, чим багата наша держава». Під час війни Мікоян був відповідальним за найважливіші проблеми: постачання армії й тилу продовольством, обмундируванням, одягом і взуттям, бензином та іншим паливом, артилерійськими снарядами.                                       
     Заслуги Мікояна у постачанні армії були настільки безперечними, що іще у 1943 р., в розпал війни, він одержав звання Героя Соціалістичної Праці.
     Отже, якщо уважно вивчити спогади Мікояна і літературу про розвиток харчової промисловості у СРСР у тридцяті роки, то можна констатувати наступне. «Улюблений нарком Сталіна» привіз нам не тільки морозиво, гамбургери, майонез, шампанське і булочки. Він закупив заводи для виробництва м’ясних, рибних і овочевих консервів (з рецептурою продукції), заводи з виготовлення фруктових соків. Були придбані фабрики з виробництва сухарів, бісквітів, цукерок і шоколаду. Ми одержали з Америки варену ковбасу, кукурудзяні пластівці, кетчуп, згущене й сухе молоко, машини для упаковки чаю й кави. В СРСР виникли американські заводи з виробництва бурякового цукру, перші апарати для машинної дійки корів, технологія швидкого заморожування продуктів, «сухий лід» і побутові холодильники…Сам Мікоян з цього приводу через багато років писав: «Навряд чи за два місяці можна було зробити більше, ніж це вдалося нашій групі. Але кожен з нас згодом, а часом навіть і зараз – через сорок років! – знаходить у житті рідної країни певні прикмети, відгомони, сліди тої роботи, яка була нами пророблена у результаті командування у Сполучені Штати восени 1936 р. Перебування у США виявилося для мене університетським курсом у галузі харчової промисловості та американської економіки. Не маючи закінченої вищої освіти, я повернувся звідти неначе збагаченим, зі значними знаннями і з планом перенесення в нашу державу досвіду розвинутої капіталістичної держави».

Автор - Леся Малиновська, студентка групи ТЕ-1-3 

Источник: http://hetop.nuft.edu.ua/%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%...

 


  Просмотров: 895 Автор:  SharBear9356   

Поделиться:

V G F T O

Прямая ссылка:
BB-code ссылка:
HTML ссылка:

 


Имя:*
E-Mail:*
Текст:
Введите код: *
Магний в6 и нейромультивит и шейный остеохондроз